Зміст. Життєпис. Батько, Зеновій Нестайко, — народився у; закінчив в місті, під час був. Воював у лавах, потрапив до польського табору полонених. Працював у на цукроварні.
Року заарештований; загинув. Нестайка викладала російську мову та літературу. Під час І-ї світової була сестрою милосердя Російської армії. По смерті батька у 1930-ті роки переїхала з сином до Києва, де під час нацистської окупації організувала маленьку підпільну школу. Порфирій Нестайко ( пом. ), у 1856—1857 роках співробітником при деканальній в м. — багаторічний парох м.
Бучача, УГКЦ, знаний український громадський діяч. Письменник неодноразово перебував у Бучачі, передав для особисті речі родичів. Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці.
Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету, яке закінчив у році. У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки: («Лахтак», «Шхуна „Колумб“»), Джека Лондона, Жюля Верна, Бориса Житкова, та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось, через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном. Літературна праця. Працював у редакціях журналів, видавництві. З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві. Витяг із першого оповідання, що написав у вісім років, про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці: «Ноги у мисливця були волосаті, як у всіх чоловіків».
« А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив.
Все книги автора Всеволод Нестайко можно найти. Таємниця трьох. Всеволод Нестайко. (1964), 'Таємниця трьох невідомих' (1970). Та «Таємниця трьох. Нестайко Всеволод. Та «Таємниця трьох невідомих.
І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше. » П'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі засвідчив виданням близько сорока книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» в 24 роки.
Також друкувався. Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році. За його повістями та оповіданнями поставлено короткометражна стрічка (1965), фільми (1984), (1986).
На початку 2000 року надрукував у свою нову повість-казку «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив». Нестайко разом із поетом та редактором опрацювали та опублікували нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди. Вів програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка». Визнання. Прощання з Всеволодом Нестайком., серпень 2014 Багато сучасних українських письменників схвально відгукуються про творчість Всеволода Нестайка, вважають його класиком та майстром слова.
Згідно з соцопитуваннями, які провела у 1990—1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури — твори Всеволода Нестайка визнано лідерами читацького зацікавлення. Орден Указом Президента України Віктора Ющенка N 53/2010 від 20 січня письменника нагороджено (2010).
Всеволод Нестайко Таємниця Трьох Невідомих Читати Онлайн
Літературні премії. (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі». — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків». — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя». Друга — За повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком».
Відзнака, 2012. Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів В.Нестайка. Гран-прі (1968) — За телефільм.
Головна премія (Австралія, 1969) — За телефільм «Тореадори з Васюківки». Премія в Києві (1984) — За кінофільм. Спеціальний приз на (Болгарія, 1985).
1979 року ухвалою трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до «Особливого почесного списку Г. К. Андерсена» ( Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. Також: Твори. (трилогія) (1973):. (1964) — повість;.
(1966);. (1970) — повість;. (трилогія) (1994):. (1959).
(1956) — збірка оповідань;. (1957) — збірка оповідань;. (1968) — п'єса;. (1970) — п'єса;.
(1975) — п'єса;. (1975) — повість-казка;. (1976) — повість;. (1978) — повість;. (1979) — повість;.
(1981) — повість;. (1982) — повість-казка;. (1983) — п'єса;. (1984) — повість;. (1985) — повість;.
(1986) — повість;. (1987) — повість;.
(1989) — збірка п'єс;. (1990) — збірка детективів;.
(1994) — повість;. (1995) — повість-казка;. (2003) — детективна казка;. (2006) — повість-казка;. (2009) — продовження повісті. (2010) Примітки.
Офіційний сайт видання. Архів за 2013-06-22. Процитовано 2011-12-17. ↑ Кацун Юлія (2003-01-29). Щоденна всеукраїнська газета «День». Архів за 2013-06-22. Процитовано 2011-12-18.
Барановська С. Рід Нестайків //. Історично-мемуарний збірник / ред. Колегія та інші. — — — — —:, Український архів,. — Т. XXVII. — С. 371. Пам'ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше // Нова Тернопільська газета. — Тернопіль, 2015. — № 4 (740) (4-—10 лют.). — С. Барановська С. Рід Нестайків // — С.
Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv: Publishing house «KM Akademia», 2004. — P.
(англ.). Мельничук Б., Федечко М. Нестайко Всеволод Зіновійович — С.
↑ В.Нестайко. Офіційний сайт видання. Архів за 2013-06-22. Процитовано 2011-12-17. // Закарпаття Онлайн,. // Друг читача,. Антон Санченко.
//, № 49 (202),. 1979, International Year of the Child: Special Hans Christian Andersen Honor List 1979; a Selection of Outstanding Children's Books from 19 Countries. — København. Stougaard Jensen, 1979 — 44 P.
(англ.) Література. Історично-мемуарний збірник / ред. Колегія та інші. — — — — —:, Український архів,. — Т. XXVII. — 944 с. — іл. //. — 2015. — № 32 (24079) (серп.)., Федечко М. Нестайко Всеволод Зіновійович //: у 4 т. / редкол.: та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат, 2010. — Т. 4: А — Я (додатковий). — С. 413. —.
Посилання.